Блаженнійший
Митрополит Київський
 
і  всієї  України

ЕПІФАНІЙ

День тезоіменитства:
25 травня
День
архіієрейської
хіротонії:
15 листопада 2009 року

День інтронізації:
3 лютого 2019 року

 

 Високопреосвященніший
СИМЕОН,
архієпископ
Дніпровський
і Криворізький.

День тезоіменитства:   
11 жовтня

 День
архієрейської хіротонії:

    21 листопада 2009 року


 Митрофорний протоієрей Олексій (Лупін)
День тезоіменитства:  
30 березня

День ієрейської хіротонії
16 серпня 1992 року

 ХВАЛІМО БОГА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.

Читання он-лайн:


 

 

 

 

 

Офіційні веб-сайти
Православної Церкви України:
 

Дніпровська духовна семінарія

 

 

Наш банер: 


Код для вставки
нашого банера:

<div align="center" style="font-size:8px">

<a href="http://nashhram.jimdo.com/"><img src="http://www.artbanner.com.ua/bannermake/banners121/6401678172053333.png" border="0" width="220" height="60" alt="" /></a><br />

</div>

 


Адміністратор сайту:
диякон Віталій Музика

Погода в Krivoy Rog

Для малечі
відкриється чудовий світ україномовної казки,
а ти, дорослий,
згадай своє дитинство
та занурся у добрі спогади

 

КОВЧЕГ З ЧАСТКАМИ МОЩІВ
святого Іоана Предтечі, святого великомученика Пантелеймона,
святого преподобного Сергія Радонежського,
святого преподобного Амфілохія Почаївського
та святих преподобних отців Києво-Печерських:
Мойсея Угрина, Феодора, князя Острозького,
Агапіта, лікаря Печерського, Авраамія Трудолюбивого
і Никона, ігумена Печерського

 

 

 Господь зберігає тіла праведників для нас, мандрівників у житті земному. Вшановуючи святі мощі, православні вірять в молитовну допомогу святих, чиї мощі спочивають у ковчезі. Вірять, що святі отці допоможуть зміцнити віру, відновити здоров'я духовне і тілесне та направлять на  життєвому шляху.  

 З благословення керуючого єпархією  Преосвященнійшого Симеона, єпископа Дніпропетровського і Криворізького, на другій седмиці Великого посту ковчег з частками святих мощів перебував в нашому Свято-Троїцькому храмі з 17:00 години 28 березня по 16:00 годину 30 березня 2013 року Божого.
 За час перебування у храмі до святині змогли прикластися парафіяни та велика кількість людей з різних районів міста, а також паломники з довколишніх населених пунктів.
 Майже без переви в храмі лунав урочистий спів Акафісту всім преподобним Печерським та возносились молитви до Іоана Хрестителя, великомученика Пантелеймона, преподобного Сергія Радонежського та преподобного Амфілохія Почаївського. Швидко промайнув час і закінчилося перебування святих мощів в нашому храмі, але не закінчаться наші молитви до святих угодників Божих. Ми будемо молитовно звертатись до них і просити їхньой допомоги і заступництва для Церкви і України та для справи нашого спасіння.

 

 

ХОЛМСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

 

 

 З благословення керуючого єпархією Преосвященнійшого Симеона, єпископа Дніпропетровського і Криворізького, в нашому Свято-Троїцькому храмі з 14 по 16 листопада 2012 року Божого перебувала Холмська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.

 

Давня Русь-Україна мала чотири найбільші святині - чудотворні ікони Богородиці з Богонемовлям: «Вишгородська», что ніні перебуває у Москві й шанується як головна реліквія России (Владимирская ікона Божией Матери); «Белзька» (Ченстоховська), что у теперішній час найбільш шанована у Польщі; «Успіння Богородиці» з Успенського собору Києво-Печерської лаври (знищена під час зруйнування храму «большевиками» 1941 року) і «Холмська» - єдина з переліченіх, що й ніні осяває нашу благословенну землю.
 Довгий час вважалося, що автором Холмського образу є святий апостол Лука. Але, після тривалих досліджень, учені дійшли думки, що ікона датується не раніше як кінцем XI століття й належить до тогочасної царгородської іконографічної школи. Але й це означає, що Холмський образ Богородиці – найдавніший з усіх наявних в Україні та один із найстаріших у світі.
 З’явившись на Русі ще в домонгольські часи, образ Холмської Богородиці пережив з нашим народом і лихоліття, і тріумфи, а незліченна кількість чудес, що сталися після молитов перед ним до Всемогутнього Бога, майже відразу закріпили за цим образом й назву «чудотворний». Так, наприкінці 1240 чи на початку 1241 року місто Холм оточили монголо-татари, але після того як дві князівни повеліли виставити цей образ на оборонні вали, загарбники мерщій зняли облогу.
Але через 20 років Холм опинився таки в руках ординців, - храм, у якому перебував образ, було знищено, а сам образ, понівечений, понад 100 років пролежав під його руїнами.
 Інший епізод з історії цієї святині теж відбиває життя нашого народу. 1596-го року образ опиняється в уніатів, а 1651-го король Ян-Казимир бере його в похід проти Богдана Хмельницького. Трагедія українства під Берестечком і перемога поляків, які використовували Холмський образ як військову корогву, привели до нечуваного шанування цієї ікони римо-католиками. (Чого варті лише проведені 1765 року урочистості з нагоди коронування Холмської ікони золотими папськими вінцями, з салютами, тріумфальними арками, парадами, багатими пожертвами та кількома сотнями тисяч прочан!). Щоправда, вже у битві під Жванцем перемогу здобули козаки, а Холмський образ польському війську «не допоміг». Це, до речі, дуже показовий факт, що засвідчує, як безвідповідально деякі люди намагаються закликати Пресвяту Богородицю, Господа Бога і все небесне воїнство до своїх військово-політичних (земних і скороминучих) проектів. Насправді, усе набагато складніше й таємничіше, ніж може здатися.
 За Хмельниччини та в наступні роки, через нестабільність у Речі Посполитій, образ «Холмський» часто переховували поза Холмом, зокрема на Волині, у славетному тоді Жидичинському монастирі неподалік Луцька. Адже греко-католицькі єпископи Холмські були ще й архімандритами Жидичинськими. Один із них, Яків Суша, отримавши від церковноначалія завдання зібрати всі можливі для фіксування оповіді про чудеса від Холмської ікони Божої Матері, склав їх під однією палітуркою і видав книгу. Автор дослідив і давні писемні джерела (нині нам недоступні), й усні оповіді сучасників, не одному чуду він був свідком, – і в міру побільшення матеріалу видавав цю працю у дедалі повнішому обсязі. Останнє прижиттєве видання налічувало їх близько семисот. По смерті Якова Суші майже століття велися подальші реєстри чудес від образу Богородиці Холмської, але із зафіксованих більш як тисячі випадків у XVIII ст. було надруковано лише малу дещицю.
 1875 року російський уряд скасував унію. І хоча з нагоди повернення Холмської святині в лоно Православ’я щедрі пожертви склав сам імператор Олександр II, - за «уніатські» часи слава Богородиці Холмської серед православних потьмяніла. Ось дивовижний цьому приклад. 1888 року цар Олександр III із сім’єю, в ході тривалої подорожі країною, побував і в Холмі, де молився перед славетним колись образом. Але місцевий єпископ мусив пояснити (судячи з докладного звіту у «Волынских епархиальных ведомостях»), що ж це за ікона. Повертаючись до столиці, царський поїзд зазнав жахливої катастрофи, загинуло чимало людей, але вся царська родина вийшла з-під уламків неушкодженою. Тоді вся імперія дякувала Богові за чудесне уникнення керманичем держави смерті. Проте, судячи з церковної преси, мало хто поєднував це диво з прощею до Холма.
 А от простий народ, весь український люд, особливо холмщани, підлящуки і волиняни, ніколи не забували про чудотворну ікону. В Першу світову та після встановлення більшовицької диктатури, образ переховували в Києві – і в монастирях, і в приватних оселях. Під час Другої світової війни у Холмі відновили православну єпископію, а радості українців не було меж, коли 1943 року ця святиня повернулася до Холма.
 На жаль, недовго могли молитися наші віряни біля чудотворної Холмської ікони. За «других совєтов» її переховувала родина Коробчуків, переселена на Волинь із-за Бугу. 2000-го року образ вкотре явився нам – для нових молитов і для нових чудес. Він експонується у Музеї волинської ікони в Луцьку (вул. Ярощука, 5).
 Холмській іконі Богородиці, як одній з найшанованіших у Православ’ї, складено й особливі акафісти. Щоправда, у церковнослов’янський текст від 1930 року закрались історичні й богословські помилки. А україномовний переклад, здійснений 1943 року митрополитом Іларіоном (Огієнком), уже застарів. Крім цього, у тому акафісті не відтворено різноманітних чудес, за котрі особливим чином варто дякувати Богородиці – нашій Заступниці перед Всевишнім.
 Тож нині написано новий акафіст Богородиці Холмській. Єпископ Луцький і Волинський Михаїл благословив його до друку і храмового використання.

(За матеріалами офіційного веб-сайту Волинської єпархії УПЦ КП)

 

Відео про Холмську ікону Божої Матері в нашому храмі:

 

 

МОЩІ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ

 

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України, мощі святої великомучениці Варвари перебували на Криворіжжі -
в нашому Свято-Троїцькому храмі - з 8 по 10 серпня 2006 року Божого.

 

 

 У 2006-му році виповнилося два величних ювілеї в історії українського народу та Української Православної Церкви - 1700-та річниця з дня мученицької смерті святої великомучениці Варвари (17 грудня) та 110-та річниця з дня освячення Володимирського патріаршого кафедрального собору у місті Києві (20 серпня) . Такі величні святині нашої давнини не можуть не викликати захоплення та навіть здивування у мільйонів людей, які були безпосередніми свідками чи то чудодійної сили животворчих мощей святої великомучениці Варвари, чи краси та чарівності прекрасного кафедрального собору на честь святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
 Святі отці VII Вселенського собору проголосили: «Господь наш Ісус Христос дарував нам мощі святих, як джерела спасіння, які виливають різноманітні благодіяння на немічних». І ось, мощам святої Варвари, які постійно перебувають у Володмирському соборі Києва, змогли поклонитися і віряни у інших містах України. Вперше за 900 років мощі святої великомучениці Варвари із Києва вирушили в урочисту подорож Україною для поклоніння і славлення. «Наше суспільство живе в оточенні великого морального падіння. Церква повинна тубуватися про зміцнення віри, про відродження духовності. І один із таких заходів ми вважаємо - це поклоніння мощам святої Варвари», - сказав Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, благословляючи цю величну подію.

 Народилася Варвара в грецькому місті Іліополі у заможній родині. Батько майбутньої святої - Діоскор - фанатично поклонявся язичницьким богам. Хоча дівчина змалку росла без матері, але Божа благодать рано зійшла на неї. Вона була вродлива, мала світлий розум і чуйне серце. Усамітнена, замкнена від людських очей у верхніх кімнатах (тоді був звичай не показувати знатних, багатих дівчат, - а замикати їх), Варвара не нудьгувала. Господь керував її думами і спрямовував їх до благого кінця. Вона сама дійшла розумом, що створити небо і землю, все видиме і невидиме могла тільки надзвичайно потужна сила. Хоча вона схована від людських очей, але присутня у всьому. У світі існує порядок, значить усі справи звершуються згідно з волею цієї верховної сили. На таке не здатні дерев’яні, хай навіть і покриті золотом божки.
 Варвара відмовляла всім сватам, чим дуже засмутила батька. Адже Діоскор мріяв про продовження роду. У цей час дівчина познайомилась з християнами. Священик, який прибув із Єгипту, охрестив її. Благодать святого хрещення мала таку силу на чисту душу, що Варвара проголосила своїм нареченим самого Ісуса Христа.
 Між святою дівою і батьком відбувся серйозний конфлікт. Діоскор віддав непокірну доньку властям міста, а ті - заарештували дівчину. Її жорстоко висікли воловими жилами і заточили в темницю.
 О, диво! Близько опівночі приміщення, де утримували діву, залило небесне світло і осяяло темницю. Невимовна радість та захоплення переповнили Варварину душу. В оточенні небесної слави до святої Варвари явився її улюблений Жених - Ісус Христос - і лагідно промовив: «Сміливіше, наречена Моя, не бійся! Я завжди з тобою: охороняю тебе і споглядаю твій подвиг».
 Підбадьорена Варвара знала, що за Христа вона готова прийняти смерть і, що вона не похитнеться у вірі. Її знову люто катували: оголену повісили на дереві, стругали її тіло залізними кігтями, опалювали ребра гарячими свічками, а голову били молотом. Присутні були вражені стійкістю дівчини. Одна жінка, на ім’я Іуліанія, підійшла до мучителя й стала голосно звинувачувати його у жорстокості. Іуліанію теж віддали на муки. Тоді свята Варвара стала молитися до Господа, щоб він дав цій жінці силу вистояти до кінця задля великого подвигу.
 Коли святу Варвару вели на страту, дорогою вона вголос промовляла молитву: «О, безначальний Боже, який сотворив небо і землю, і однаково милосердний до добрих і злих! Почуй тепер рабу твою: допоможи всякій людині, котра благоговійно згадає мої страждання і з вірою звернеться по мою допомогу. Хай же обмине її несподівана смерть і випадкова хвороба не трапиться з нею».
 Її батько Діоскор власноруч відсік голову рідній дитині…
Так свята великомучениця прославила Бога.