Преображення Господа: Свідчення Божої Слави і Величі

19 серпня Церква вшановує одне з дванадцяти найголовніших свят - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
 У народній традиції свято називається Другим Спасом або Яблучним Спасом, бо у цей день прийнято освячувати яблука та інші плоди нового врожаю.
 Свято встановлене на честь події, про яку дізнаємося з Євангелія. Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос з учениками Петром, Яковом та Іоанном піднялися на гору, щоб помолитися. Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Прокинувшись, побачили, що Господь преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг став білим, як світло. В цей час поруч з Ісусом у славі небесній з’явились пророки Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним. Преображення Господа настільки вразило учеників, що апостол Петро вигукнув: «Господи! Добре нам тут бути. Коли хочеш, поставлю три шатрі: для Тебе один, і один для Мойсея, і один для Іллі» (Мф. 17,4). Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос : “Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!” Ученики зі страху попадали на землю, Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся і сказав: “Встаньте і не бійтесь”. Ученики встали і побачили Спасителя у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих. ( Мф. 17:1-13; Мк. 9:2-13; Лк. 9:28-36). Спаситель засяяв у Божественній славі перед апостолами, щоб укріпити їх віру і засвідчити, що Він воістину є Син Божий, Який воплотився і став людиною для того, щоби подолати владу зла і спасти світ.
 Преображення Господа важлива подія для кожного православного християнина, бо несе в собі сутність духовного перетворення людини, за образом Ісуса Христа. Шляхом щирого каяття, сповіді й таїнства Причастя, людина очищається від гріхів і духовно преображається, одержуючи можливість увійти до Царства Небесного по закінченні земного життя.   Преображення - це заклик до нас, щоб і ми духовно змінилися, оновилися, почули і побачили силу і славу Божу.
 Звертаючись до парафіян у своїй  проповіді настоятель храму протоієрей отець Олексій акцентував увагу на силі, яку має щира молитва. Підтверджень у Святому Письмі тому багато. Вірою в Бога Мойсей вивів Ізраїльскій  народ з єгипетського поневолення створивши багато чудес ,  а пророк Ілля силою молитви закрив  небо на три роки,в цей час не було дощу, воскресив силою молитви сина Сарептської вдови і сотворив багато чудес,  і живим був узятий на небо. Молитва робить дивні преображення в людях, але також і закликає до дії, до праці, до духовного оновлення і преображення. Кожна людина може досягнути цього, але треба прикласти зусилля і багато потрудитися. Тому просімо Всемилостивого Бога, щоб навчив нас молитися і, прославляючи в молитві Пресвяту Трійцю, силою Чесного і Животворчого Хреста змінив і преобразив на краще наші душі й тіла.
 Настоятель храму повідомив, що з початком нового церковного року, а саме з 1 вересня, Церков переходить до більш точного новоюліанського календаря. Тому дати свят зміняться. Наступного року Преображення Господнє вшановуватиметься 6 серпня. Різдво вже будемо відзначати перед новим роком, 25 грудня, що цілком логічно. Покрову - 1 жовтня, Водохреще - 6 січня, а День Святого Миколая - 6 грудня. Святкування рухомого Великодня і прив'язаних до нього свят залишиться без змін.  

Фото та матеріал Ганни Іванової

Піст і молитва - це два крила, які підносять людину до Бога.

У неділю, 13 серпня, у храмі згадувалася розповідь з Євангелія про зцілення Спасителем біснуватого отрока. Це сталося після того, як Ісус з трьома апостолами спустився з гори Фавор, де відбулося Його Преображення.

Коли Ісус з апостолами ще перебував на горі, до інших Його учнів звернувся чоловік з проханням зцілити сина, який з дитинства був одержимий бісами. Незважаючи на те, що Господь раніше дав апостолам силу творити чудеса і владу над нечистими духами, вони не змогли допомогти юнаку. Тоді зневірений батько звернувся до Спасителя. По Слову Господа нечистий дух назавжди покинув тіло хворого і юнак зразу ж став здоровим. Здається, в цій розповіді все просто і зрозуміло: Ісус Христос показує нам, що добро сильніше від зла, являє Свою могутність і зцілює хворого, як вже не раз це робив.

Важливо те, що залишившись на самоті, апостоли спитали Христа, чому ж вони не змогли вигнати біса і зцілити отрока? На що Спаситель сказав їм, що цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту. Отже, ми бачимо, що єдиними ліками від страждань, котрі причинено нападом злих духів на людину чи її гріхами, є піст і молитва. Піст посилює і продовжує молитву, молитва і піст зміцнюють віру, віра ж пересуває гори, виганяє бісів і все неможливе робить можливим.

Православна Церква споконвіку підкреслювала значення посту як випробуваних ліків від усіх пристрастей плотських і як грізної зброї на злих духів. Піст і молитва - це ті два крила, які у всі часи підносять людину до Бога.

Сучасний світ пропонує людині безліч спокус, яким важко протистояти і втриматися від гріха. Тому, щоб укріпитися у вірі, визнати свої гріхи і покаятися, Церков закликає нас до поста.

І сьогодні у православних християн є така нагода, бо з 14 серпня почався двохтижневий Успенський піст, який передує одному з найбільш значущих церковних свят - Успінню Пресвятої Богородиці (28 серпня).

Цей піст є строгим, адже не можна вживати їжу тваринного походження – м'ясо та м'ясні вироби, рибу і морепродукти; яйця; молочні продукти.. Важливо розуміти, що суть посту - це не дієта та обмеження в їжі, тим паче, що серпень щедрий на овочі та фрукти і щоденний раціон може бути досить різноманітним. Під час посту треба більше часу присвятити молитві, частіше відвідувати храм, бажано сповідатися і причаститися, робити добрі справи і допомагати тим, хто цього потребує. Зовсім не доречно влаштовувати галасливі гуляння, лихословити, лаятися, пліткувати, засуджувати.

Всі, хто принижує чи не визнає посту, насправді, принижують і не визнають ясне і важливе правило, яке дає Господь ради нашого спасіння. Піст це не тимчасова відмова від чогось, а свобода від того, що нас поневолює і приваблює, це реальна можливість відчути життєдайне слово Спасителя.

На період Успенського посту припадає одне з дванадцяти головних свят у церковному календарі - Преображення Господнє, яке в народі ще називають  Яблучним Спасом. 19 серпня, у п’ятницю, після Літургії та святкового богослужіння, у храмі будуть освячуватися яблука, виноград та інші плоди, цілющі трави, квіти, мед. Вважається, що саме цього дня природа повертає на осінь і холод, а праця людей, вкладена у врожай, наповнюється Божою благодаттю.

Фото та матеріал Ганни Іванової

Господь дає нам хліб насущний і небесний

Євангеліє розповідає нам про багато чудес, які сотворив Ісус Христос коли був на землі. Він перетворював воду на вино, зціляв невиліковно хворих і немічних, повертав зір сліпонародженим, воскресав померлих. Ще одним чудом є те, що Він нагодував близько 5 тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей, бо в ті часи їх не прийнято було рахувати. Дивовижну подію описують всі чотири євангелісти - Матвій, Марк, Лука та Іван. Це сталося, коли Ісус Христос, отримавши звістку про жорстоку страту Іоанна Хрестителя, пішов у безлюдне місце, щоб помолитися наодинці. Але люди вже знали, що Він зцілює хворих, тому сила народу пішла за Ним слідом. Ісус змилосердився і увесь день разом з апостолами служив людям – проповідував їм вчення Отця Свого та зціляв немічних.

З настанням вечора учні Його занепокоїлись, що люди голодні і їм нема де їжу купити. Ісус сказав їм на те, щоб вони дали людям їсти. Але нічого, крім п’яти хлібів та двох риб, не знайшлося. Та у Бога немає нічого неможливого! Так сталося і на цей раз. Ісусу принесли все, що мали - п'ять хлібів і дві риби.  Він помолився, благословив хліб і рибу, і дав їх своїм апостолам. А вони роздавали їжу, яка множилася, всім присутнім, допоки всі наситилися. Ще й 12 кошиків зібрали залишку.

Із покоління до покоління люди читають Євангеліє і щоразу відкривають для себе нові історичні або особисті обставини. Багато хто задається питанням - чому в давні часи чудеса були можливі, а нині їх так мало? То може справа в тому, що ми не здатні побачити ті чудеса, котрі відбуваються навкруги нас кожного дня? Бо усе добре від Господа сприймаємо як належне, як таке, що і має бути - життя, здоров’я, мир, любов, достаток та інше.

Настоятель храму протоієрей отець Олексій у своїй недільній проповіді підкреслив, що Господь у всі часи являв і зараз являє Свою дивовижну милість до людей. Та чи завжди люди це сприймають належним чином? Чи дякують Спасителю за блага, які отримують? Настоятель нагадав, як ізраїльтяни сорок років рятувались у пустелі від єгипетського рабства. Коли у них закінчилася їжа, то багато хто з них став дорікати Моїсею, що краще жити в кайданах, ніж терпіти голод. Господь послав їм манну небесну, щоб голоду не знали, та знайшлися ті, хто сприйняв цю Божу ласку як належне, не змінивши своєї думки. І у наші часи ми бачимо, що серед будь-якого народу є ті, хто вірно служить Богу, але є і ті, для кого матеріальні цінності важать більше, ніж почуття гідності та свободи. Такі люди здатні прислуговуватись навіть ворогу. Якби українці вибрали російське рабство, то працювали б на ворога, жили, тим, що перепадало. Але ні, народ наш не скорився, увесь світ побачив його силу духу і прагнення до волі.

Сьогодні ми переживаємо війну, плач, сльози, смерть наших дорогих людей. Цими днями знову Кривий Ріг, як і інші міста, був атакований російськими ракетами. У власних квартирах загинули люди, дітки, десятки поранених, сотням сімей ворог зруйнував житло. Наші серця розриваються від болю, утім, через гнів і біль набираємось сили для боротьби з ворогом. Ми знаємо зовнішнього ворога в обличчя, та не знаємо тих, хто за рабське служіння продає свій народ, як ті біблейські іудеї. На жаль, зрадники є. Але кожен з них обов’язково понесе відповідальність перед Богом і людьми, бо відступників зневажають усі і усюди.

Хліб - це священний продукт, якому, як ми бачимо, в Євангелії приділяється  особлива увага. Господь навчав нас молитися: « Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє,нехай прийде Царство Твоє,нехай буде воля Твоя,як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,і прости нам провини наші,як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу,але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. »

Ми просимо Господа, щоб Він повсякденно давав нам земний хліб, щоб їжа живила та давала фізичні сили. Але справжнім скарбом є хліб небесний, який подається християнам через Таїнство Євхаристії ( Святого Причастя) , бо приймаючи на відпущення гріхів Тіло та Кров Христову, віруюча людина стає учасником Вселенського Причастя. Цей безцінний дар є справжнім чудом, бо дає кожній людині надію прийняти Ісуса Христа всім серцем, всією душею і увійти у Царство Небесне, коли спливе його земне життя.

Чудеса ми можемо бачити і зараз, кожного дня Господь піклується про нас, грішних. Війна - велике зло, яке суперечить замислу Божому щодо творіння. Проте, навіть у цій великій тьмі треба знаходити в собі сили не зневіритись, не втратити надію на Божу милість і захист. Всемогутній і люблячий Господь чує щиросердні молитви з проханням справедливого миру нашому народу. То ж молимось Йому, щоб послав нам скорішу Перемогу над супротивником.  

 Матеріал і фото Ганни Іванової

28 липня в Україні відзначалось особливе духовне і державне свято для нашого народу – 1035 років Хрещення Руси-України і День Української Державності.

В цей день Церква прославляє рівноапостольного великого князя Володимира Хрестителя і згадує головне діяння його правління - прийняття киянами і всією давньою княжою державою Руси-України православ’я. На фундаменті, закладеному святими попередниками, князь Володимир остаточно утвердив істинну православну віру. Через Хрещення, звершене понад тисячоліття тому у дніпровській купелі, наші предки рівноправно увійшли у спільноту інших християнських народів Європи. Україна має славетну історію, яку ми повинні вивчати і пам'ятати. Саме з Києва світло євангельського слова поширилося по всій Руси, тут була, є і буде наша державна і духовна столиця. Тисячолітні святині нагадують нам про величне минуле, про глибоке духовне коріння, про святих, які служили Господу і сьогодні, через віки, показують нам шлях до істинної віри. З сивої давнини повстають славні сини і доньки України, які відважно боролись з численними ворогами за волю і незалежність. В часи Володимира світлу євангельської правди протистояло ідолопоклонство і язичництво, нині, так само, як і тоді, темрява протистоїть світлу правди. Російський агресор підло застосовує всі методи, щоб знищити не тільки нашу державність, історію і культурну спадщину, але знищити нас, українців, як незалежну і вільну націю. Ми кожного дня бачимо, які біди і руйнування несе на нашу мирну землю «русскій мір» під прикриттям благочестивих гасел. Церква, народ і держава протистоять цьому злу, захищаючи не лише українську землю від нападу ворогів, але і нашу святу віру та історію, яку загарбники спотворюють та намагаються привласнити. І тільки з Божою допомогою ми зможемо досягти успіхів у цій боротьбі. З проханням наблизити мир і захистити наш багатостраждальний народ від російської навали підносили свою спільну молитву до Господа, Пресвятої Богородиці і всіх святих заступників парафіяни Свято-Троїцького храму в цей день. Настоятель храму протоієрей Олексій, звертаючись до віруючих, нагадав, що на фронті нас захищають мужні воїни, новітні герої, завдяки яким ми маємо можливість служити і працювати. А завдання кожного з нас - захищати правду на всякому місці, де нам доручено, де ми Богом покликані працювати. І нехай Господнє благословення буде на всіх, хто щиро бореться і працює для перемоги добра і правди!                                                                        
Ганна Іванова

Віра відкриває людині шлях до духовного зцілення  

У неділю, 23 липня, для духовної настанови парафіян  у Свято-Троїцькому храмі євангельське читання було присвячено зціленням сліпців і німого біснуватого, які Ісус Христос звершив під час своєї проповіді. В цьому відносно невеликому євангельському уривку від Матфея 9:27-35 міститься безліч глибоких смислів, які даються і нам, сучасним людям, для повчання.

Євангеліст розповідає нам про те, як двоє сліпців, почувши, що йде Христос, в надії привернути  Його увагу, голосно кричали: «помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!» Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. Ісус запитав їх: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! Тоді він доторкнувся до очей їхніх і промовив: по вірі вашій хай буде вам. І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій. Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого. І коли біса було вигнано,німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи такого не було в Ізраїлі. А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського. І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч в людях.

Що ж в цій події сталося такого визначного, що заслуговує нашої уваги і сьогодні? Адже і до цього Господь сотворив багато різних чудес і зцілень, навіть словом Своїм воскресав померлих. Саме в цьому випадку важливо те, що Господь  не сказав : «Хай відкриються ваші очі». Він каже: Нехай вам станеться за вашою вірою! А сліпі, засвідчивши віру в Христа, отримали по вірі своїй - стали зрячими.

Цими словами Спаситель спонукає до віри не лише безпосередніх свідків чуда, але і всіх тих, хто читає про це в Євангелії, тобто також і нас із вами. Тим самим Він показує, що через віру фізично хворі люди самі беруть участь у своєму зціленні, а духовно сліпі - прозрівають. Тому найголовніше в житті - мати стійку та непохитну віру. Адже саме віра відкриває людині духовні очі та дарує бажане і необхідне.

Господь всім нам дає надію на те, що коли ми з вірою в серці молитовно звертаємося до Нього, то Він зглянеться на нас, грішних, і  подасть те, чого потребуємо. Адже сказано у Писанні: «Не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:37). Однак, слід розуміти, що плідність слова Божого для кожної людини, в кожному конкретному випадку залежить від того, як це слово буде сприйнято і чи викличе воно зворотну реакцію - віру у Господа.  

Саме про силу віри говорив у недільній проповіді протоієрей Іван Квітка, настоятель храму Архістратига Михаїла села Зміївка Херсонської області, який через окупацію російськими військами був змушений виїхати з рідного села. В своїй першій проповіді до парафіян Свято-Троїцького храму, в якому він зараз служить разом з настоятелем протоієреєм отцем Олексієм, він підкреслив, що зараз, у важкий для нашої країни час випробувань, питання віри стоїть гостро, як ніколи. Українці мають усвідомити, що ця війна йде не тільки за визволення нашої рідної землі, але і за визволення від зла людських душ.

Може, хтось вважає, що його віра слабка і немічна, щоб перемогти у цій битві добра зі злом. Але ж ми повинні покладатися не стільки на силу нашої віри, скільки на силу Господа, в Якого ми віруємо.

Отець Іван підкреслив, що часто Господь допомагає та проявляє Свою милість через інших людей. Він розповів повчальну притчу про те, як під час повені чоловік, який вважав себе віруючим та у всьому покладався тільки на Бога, не приймав допомогу, яку пропонували йому оточуючі. В надії, що йому допоможе  Господь, він спочатку відмовився виїхати у безпечне місто автомобілем, потім не сів у човен, а потім, коли його будинок майже зник під водою, не прийняв пропозицію спастись на гелікоптері. Втопившись, чоловік представ перед Господом і спросив Його, чому ж він не був врятований? На що Господь відповів, що він тричі надсилав йому допомогу і кожного разу той чоловік сам відмовлявся бути спасенним.

Зараз, коли стільки неправди і зла навкруги, буває важко розібратись, де шукати той єдиний шлях спасіння, який приведе до істинної віри. Христос навчає нас слухати слова, але перевіряти їх через справи. Бо і слова диявола виглядають для людини мудро, однак наслідки їхні отруйні та смертельно небезпечні. Коли хтось каже, що захищає добро і утверджує справедливість, але насправді сіє ненависть, спонукає до нищення і вбивств, заради власної вигоди ширить неправду і захищає зло - то чому слід довіряти: словам чи справам? Зараз ми бачимо, як деякі громадяни України співпрацюють з ворогом у надії отримати для себе якусь вигоду, або ходять до церков московського патріархату, де моляться за тих, хто віддає накази вбивати українців. Навіть попри те, що росіяни ракетами руйнують  ті храми, як це сталося напередодні в Одесі, або раніше в інших містах! То яка ж віра є істинна?

Тому, щоб війна закінчилася якомога скоріше, треба не тільки всіляко підтримувати наших захисників, але і з надією та вірою всім нам просити Господа, щоб Україна здобула Перемогу і настав мир на нашій благословенній землі.

Посилювати молитви вдома і у храмах за Україну, її воїнство, владу, за всіх громадян закликав парафіян також і настоятель храму отець Олексій, нагадавши слова Спасителя: «Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Матвія 18:20).

Отець Олексій запросив парафіян  на святкову службу у п'ятницю, 28 липня з нагоди свята Святого рівноапостольного князя Володимира і Дня Хрещення Київської Руси. Це визначна подія для нашої Церкви і нашої Держави, бо завдяки князю Володимиру 1035 років тому Україною був вибраний шлях до істинної віри у Господа. Цей вибір, нашу історію і наше майбутнє сьогодні ми повинні захистити від держави-агресора, якої, коли Київ хрестився, навіть не існувало.

Після завершення Божественної літургії відбувся молебень за державність нашої України та освячення води.    ·

Матеріал та фото Ганни Іванової

День молитовного спогаду всіх святих
Друга неділя після П’ятдесятниці -  День молитовного спомину всіх святих.  До святих відносяться, насамперед, пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, праведні – всі ті, хто увійшов до Царства Небесного.
Угодників  Божих  дуже багато, зараз неможливо навіть кожного згадати зокрема, та й імена багатьох з них вже стерлися з людської пам’яті. Але Церква на протязі року кожного дня прославляє тих чи інших святих, згадує їхнє життя, подвиги віри та мучеництва, розповідає про добрі діла і милосердя до ближніх, які вони чинили.
Крім того, християни за доброю традицією вшановують день пам’яті святого або святої, на честь яких названі в Таїнстві хрещення – іменини. Служіння Господу небесного покровителя, ім’я якого ми носимо, є взірцем для кожного, хто молитовно просить у них підтримки та захисту. Вони своїм прикладом показують нам, що не можна впадати у відчай перед труднощами,   втрачати надію на Бога за будь-яких обставин.
Особливо у День всіх святих Церква згадує новозавітних святих, які, сповнившись плодами Духа Святого несли істину  поміж різними народами і постраждали за віру, не зрікаючись Ісуса Христа навіть перед лицем смерті.  
За своє земне життя  святі були звичайними людьми, не ангелами, не безплотними духами. Як і ми, вони мали сім’ї, виховували дітей, зазнавали страждань, терпіли муки, їх спокушав диявол. Однак, з допомогою Божою вони стійко здолали всі випробування, які випали на їх долю і увійшли до Царства Небесного. В їх особі Господь посилає нам наставників, подає помічників та провідників на шляху досягнення досконалості. Але чи готові ми, обтяжені щоденними клопотами, відчути цю милість і обрати серед багатьох один-єдиний шлях спасіння, який приведе душу до Царства Небесного ?
Дивно, що першим у Царство Небесне увійшов розбійник, який протягом свого життя нічого доброго не зробив і за злочини був розіп’ятий поруч з Христом на Голгофі. Але в останню мить він звернувся до Ісуса зі словами «пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» На те Господь сказав йому: «сьогодні ж будеш зі Мною в раю». Так оповідає Євангеліє про глибоко повчальну і зворушливу подію - помилування Христом розбійника.
Чим заслужив розбійник таку милість та ще й так швидко? Адже до того Господь ще нікому не обіцяв Царство Небесне, навіть апостолам казав, що Він візьме їх у Свої обителі, коли приготує їм там місце.
Тим, що на останньому подиху розбійник зрозумів глибину свого морального падіння і розкаявся у цьому. Він усвідомив, що трагічна розв’язка життя стала підсумком його власного беззаконня. Замість того, щоб звинувачувати інших, відчув винним перед судом Божим тільки самого себе. Тому Христос, що є Джерелом безмежної любові, почув його, простив гріхи і очистив  Своєю Благодаттю.
Кожен з нас грішний, але якщо розбійник розкаявся, був прощений і увійшов у Царство Небесне, то і ми маємо надію на прощення своїх гріхів. То що ж треба робити, щоб Господь явив Свою милість і до нас?
Саме про це говорив у недільній проповіді до прихожан настоятель храму митрофорний протоієрей отець Олексій. Він підкреслив, що путь спасіння тернистий, адже гріхи, як важкі ланцюги, не дають людині рухатись вперед. Проте, як показує приклад того розбійника, спасти свою душу може кожний! Двері Царства Небесного для всіх відкриті, а чи увійде в них людина через віру, таїнства, смиренне покаяння, чи ні - залежить тільки від неї самої.
Інколи здається, що все життя попереду і колись знайдеться час щоб потім покаятися. Але зараз, коли кожного дня гинуть наші співвітчизники, «потім» може і не бути… Тому не варто відкладати добрі справи, треба щиросердно каятися у своїх гріхах, прощати ближніх, щоб і Господь нас простив. І сьогодні ми просимо святих, щоб за їхніми молитвами Бог явив нам милість і дав сили духовні йти шляхом спасіння, а спокуси – відкидати і перемагати.
Отець Олексій нагадав, що з 12 червня розпочався Петрів піст, у народі -   Петрівка, який закінчиться 12 липня, у день святкування пам’яті першоверховних  апостолів Петра і Павла. Піст вважається не суворим, як і в будь-який піст, не вживають м’ясні і молочні продукти, яйця. Проте, головне у постуванні це не дієта, а духовне очищення, боротьба з власними гріхами, пристрастями і шкідливими звичками, щоб зібрати добрі плоди стриманості, втихомирити своє серце і в такому духовному піднесенні наблизитися до Бога. Протягом посту православні християни обов’язково повинні щонайменше один раз посповідатися та причаститися Святих Таїн.

Матеріал і фото Ганни Іванової

Хай Тройця Свята в любові єднає парафію нашу в єдину родину

 «П’ятидесятницю святкуємо, і Духа пришестя,  і виконання обіцяного, і сповнення надії, і таїнство - таке велике, як і чесне». (стихира свята з Великої Вечірні)

4 червня Свята Христова Церква урочисто святкувала День Святої Трійці. У 383 році, на Другому Вселенському соборі у Константинополі Трійця була офіційно встановлена як одне з найголовніших свят християн. Адже саме цього дня Церква згадує і молитовно святкує своє народження. Господь Говорить нам: «Я збудую Свою Церкву, і ворота пекла не здолають її» (Матвія 16:18)

Свято завжди відзначається на  п'ятидесятий день після Великодня, тому має ще одну назву - П'ятидесятниця.

Це одне з найулюбленіших в Україні свят. В народі Трійцю називають Зелені свята, бо за традицією православні християни освячують у храмах трави, зелені гілочки та квіти, прикрашають ними свої оселі.

Чому ж День Святої Трійці є для православних християн таким особливим? Яке має духовне значення для кожного з нас?

У Євангелії сказано, що на п'ятидесятий день після Великодня дванадцять апостолів разом з Пресвятою Богородицею перебували у сіонській горниці на молитві. Раптом, десь о дев’ятій ранку, зчинився шум з неба і переповнив ввесь той дім, де перебували учні Христові. З’явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них.

До зустрічі з Христом апостоли були простими людьми, які не знали грамоти та і інших мов, та після того, як вони сповнилися Духа Святого, стали славити Бога різними мовами. Апостоли здобули дар зцілення, пророцтва, і почали проповідницьку місію, яка не закінчується і до сьогодні. Це духовне переродження, здатність і силу для проповіді дав їм Господь, для того, щоб вони могли нести Слово Боже поміж всіма народами.

День П’ятидесятниці ми ще називаємо Світлою Трійцею, і ця назва також не випадкова. Бо подія сходження Святого Духа на апостолів явила триіпостасного Бога людям - Отця, Сина і Святого Духа. Саме прославленням Пресвятої Тройці і осіненням себе хресним знаменням починається молитва - наша розмова з Богом. Символ Віри, який ми промовляємо на кожній Літургії, засвідчує про Пресвяту Трійцю як основу нашої віри в Бога.

На протязі віків і в наші дні здатність наповнюватися Святим Духом, мати безпосереднє спілкування і єднання з Богом, подається через Христа всякій людині, яка долучається до Церкви Істинної. Це означає, що для повноти дії Святого Духа людина повинна бути в Церкві, тобто через віру, через народження від води і Духа, через Таїнство Хрещення увійти в єдність зібрання вірних та залишатися в ньому. В Пресвятій Трійці проявляється уся повнота благодаті Господньої, що подається людині в Ім’я Отця, Сина і Святого Духа.

Глибоко помиляються всі ті, хто вважають, що для спасіння душі та життя вічного належність до Церкви Христової не є потрібною. Бо хто відкидає Церкву - той відкидає і її засновника Бога, і її Главу, Христа, і Духа Святого,

Для всіх парафіян Свято-Троїцького храму це свято є храмовим днем, а в цьому році – знаковою, ювілейною датою 25-річчя заснування храму. Саме Свято-Троїцький храм став першим українським, заснованим у Кривому Розі. Неймовірні труднощі і перепони, які довелося долати  настоятелю храму протоієрею отцю Олексію і всім парафіянам, об’єднали небайдужих вірян, які не мали жодного сумніву в автокефалії Помісної Української  Православної Церкви та прагнули відродження наших українських традицій. І, як показав час, їм це вдалося!

На святковій Божественній Літургії, яку звершили настоятель храму  протоієрей Олексій і протоієрей отець Іван, парафіяни молились за нашу незалежну Україну, просили у Господа, щоб він захистив воїнів, владу і весь український народ та прогнав російських окупантів з нашої благословенної землі. Наприкінці богослужіння, відповідно до традиції, отець Олексій і отець Іван звершили вечірню з коліновклонними молитвами. Після свята Воскресіння Господнього перший раз під час богослужіння всі віруючі приклонили коліна перед Господом у молитовному проханні гідно прийняти безцінні дари благодаті Божої.  

По закінченню святкового богослужіння настоятель храму окропив присутніх освяченою водою і запросив всіх пригоститися солодкими пиріжками.

А ще на храмове свято юні вихованці Недільної школи Свято-Троїцької парафії провели Благодійний ярмарок на підтримку Збройних Сил України. Діти заздалегідь готувались до цього заходу і власноруч зробили багато цікавих поробок, які з задоволенням купували присутні на святі. Завдяки старанням діточок і парафіян, всього було зібрано 9,5 тисяч гривень. На яку саме підтримку наших воїнів будуть спрямовані ці гроші, вирішиться найближчим часом. У минулому році, наприклад, на ярмарку діти зібрали більше восьми тисяч гривень, за які було придбано дві акумуляторні батареї для бронетранспортерів.

Парафіяни Свято-Троїцького храму на чолі зі своїм настоятелем отцем Олексієм з перших днів війни постійно підтримують захисників України духовно, молитовно та матеріально

Пресвятая Трійця відкрий двері миру для України та благослови наші Збройні сили і дай нашому народові славити Бога єдиними устами і єдиним серцем і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і навіки вічні. Амінь.

Матеріал і фото підготувала Ганна Іванова

Троїцька поминальна батьківська субота

Перед Святою Трійцею православна церква відзначає Троїцьку поминальну батьківську суботу, яка належить до числа Вселенських субот. У цьому році вона припадає на 3 червня.

Зранку у Свято-Троїцькому храмі була відслужена  Божественна літургія, а після неї - загальна панахида. В цей день парафіяни молитовно просили у Господа милосердя, прощення гріхів і дарування вічного життя у Царстві Небесному дорогим серцю померлим батькам, родичам і близьким, загиблим воїнам, які захищали Україну від російських окупантів,загиблим за різних трагічних обставин, тим, «про кого нікому помолитись», та всім од віку спочилим православним християнам.

Пам’ять і молитва про тих, чий земний час вже минув - важлива частина християнської віри. «Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі» (Лк. 20: 38) - говорить Господь наш Ісус Христос.

Чому ж Церков закликає молитись за спочилих християн, чому це так важливо?

Небесний Отець створив нас для вічного життя і смерть кожного є переходом до нього. Але якщо за життя людина жила неправедно, то її душа приречена на безкінечні страждання за скоєні гріхи. Покаятися і щось виправити або змінити після смерті вже нічого неможливо, бо душа тіла не має.

Проте, духовний зв’язок людей, які зберігають любов та пам’ять зі спочилими продовжує існувати і тільки завдяки їх щирим молитвам, душа може бути прощена Всемилостивим Господом. Через молитву ми проявляємо свою любов до тих, хто відійшов у вічність, а вони - відчувають її і надзвичайно потребують. В Священному Писанні є заохочення до цього: «Отже, признавайтесь один одному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного» (Як. 5: 16), - читаємо в апостольському посланні.

Серед народу є хибна думка, що в цей день моляться за самогубців, але церква  не молиться за тих, хто сам, добровільно, вкоротив собі віку. Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Олексій звертаючись до парафіян нагадав, що згідно з каноном, молитись за самогубців можна вдома, келійно.

Ми віримо, що Небесний Отець чує молитовні звертання до Нього, і за нашою вірою Господь простить наші гріхи та гріхи померлих, навіть і ті, за які вони не встигли покаятись. Один з отців Церкви святитель Іоан Золотоустий наголошував: «Ти кажеш: «Я оплакую моїх дорогих померлих». Але було б краще, якщо б ти помагав їм молитвами, милостинею і Святою Літургією, а не тільки сльозами».

Поминати покійних родичів можна щодня в домашніх молитвах, на дев’ятий та сороковий дні, кожної неділі на суботніх службах, під час церковного богослужіння. Але якби кожний молився б лише за своїх, поминання тривало б до тих пір, доки живі ті, хто знав і любив померлих. Щоб подолати невблаганний час та помолитися дійсно за всіх од віку спочилих, за тих, чиї імена вже стерлися з людської пам’яті, в Православній Церкві встановлено традицію Батьківських поминальних субот.

Матеріал та фото Ганни Івановой 

Неділя 7-ма після Пасхи, свв. отців I-го Вселенського Собору

У сьому неділю після Воскресіння Христового, свята Церква вшановує пам'ять святих отців Першого Нiкейського Вселенського Собору. Які ж важливі події відбулися майже 1700 років тому і яке це має значення для  сьогодення?

Минуло триста років  після Різдва Христового і перед христианами постали   нові виклики - єретики, які поширювали різні фальшиві вчення про Спасителя. Одним із них був пресвітер Арій, засновник так званого аріанства – неправдивого вчення, яке заперечувало божественність Господа нашого Ісуса Христа. Арій осмілився стверджувати, що Христос не єдиносущний Богу-Отцю, а є лише першим і найдосконалішим творінням Божим. Незважаючи на те, що вчення це було хибне і вкрай небезпечне для Церкви Христової, у Арія знайшлися численні послідовники.    

Тому на захист Церкви і віри у 325 році вперше в історії християнства був скликаний Вселенський собор. На заклик імператора Костянтина Великого з усього тодішнього християнського світу до Нікеї (нині це місто Ізник, Туреччина) прибули 318 єпископів, численна кількість пресвітерів та дияконів.

У Соборі приймали участь усіма шановані святитель Миколай, єпископ Мир- лікійський, відомий нам як святий Миколай Чудотворець та святитель Спиридон Триміфунтський. Вже на той час вони були знамениті своєю святістю життя. Святитель Миколай ревно відстоював істинну віру Христову  і навіть вдарив по щоці Арія, який не хотів відступатися від єресі. Через це святитель був заарештований, але його швидко оправдали і Господь відновив його в попередній славі.

На тому ж Соборі святитель Спиридон Триміфунтський явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її: миттєво вийшов з неї вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Се три стихії, а плінфа (цеглина) одна, - сказав тоді святитель Спиридон, - так і в Пресвятій Трійці - Три Особи, а Божество Єдине».

Святі отці відстояли істину, аріанська єресь була осуджена, послідовників Арія відлучили від Церкви та відправили у заслання.

Найголовніше те, що на Першому Вселенському соборі була утверджена неспростовна істина - догмат: Син Божий є істинний Бог, народжений від Бога Отця перше всіх віків і так само вічний, як Бог Отець; Він народжений, а не сотворений, і єдиносущний з Богом Отцем.

Щоб всі православні християни могли точно знати істинне вчення віри, воно було ясно і коротко викладено в перших семи рядках Символу Православної Віри - молитві, яку ми  читаємо щодня у молитовному правилі, під час Божественної Літургії та деяких інших богослужінь. Остаточно Символ Віри був затверджений на Другому Вселенському Соборі.

Також були вирішені деякі питання внутрішнього життя Церкви, серед яких  встановлення дня святкування Пасхи. Ним стали вважати першу неділю після повного місяця, що настає після весняного рівнодення. Всього було проведено сім Вселенських Соборів (325-787 рр.).

Святі отці на Вселенських та Помісних Соборах, у своїх працях віками  встановлювали ті чи інші канони, правила, чини богослужінь, церковні традиції, піснеспіви та молитовні правила, щоб максимально наблизити нас, християн, до розуміння подій зі Священної історії. І зараз, завдяки їх старанням, ми можемо відчути себе у Церкві Христовій неначе безпосередніми учасниками тих подій.  

На жаль, сьогодні в багатьох людей охолонула віра, вони знайшли інші релігії, можливо, більш зручні для себе, які сприяють їхнім пристрастям і провадять до грішних учинків. Але треба пам’ятати слова Спасителя: «Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8,36). Тільки істинна Христова Церква вистояла у стражданнях, народила цілий сонм святих отців, мучеників та сповідників віри Христової, які стали початком нових християн і прикладом для наслідування.

Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Олексій у своїй недільній проповіді наголосив на тому, що саме святі отці завжди виступали на захист  істинної віри і зберегли її для нас. Тому і ми зобов’язані цей духовний скарб зберегти і передати нащадкам. Зараз, коли ворог руйнує наші церкви, знищує міста і села, треба щиро молитися за єдність нашої держави і Церкви, за наших воїнів. Щоб єдиними устами і єдиним серцем прославляти Господа Бога, як один народ нашої України.

Отець Олексій повідомив, що з нагоди храмового свята парафії Дня Святої Троїці вихованці Недільної школи  готують благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Він пройде 4 червня, у неділю, після святкового богослужіння. Підтримати діток та залучитися до благодійності зможуть всі бажаючі.

3 червня Троїцька батьківська субота – одна з найдавніших поминальних субот. За статутом православної церкви напередодні свята Святої Трійці відбувається заупокійне богослужіння, під час якого віруючі моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя та прощення гріхів.

Матеріал та фото Ганни Івановой

Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

На сороковий день після Пасхи Свята Православна Церква відзначає одне із двунадисятих свят  - Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. У цьому році свято припало на 25 травня.

Від Великодня до Вознесіння на привітання «Христос Воскрес» ми відповідали «Воістину Воскрес», адже саме цей період після Воскресіння з мертвих Ісус Христос перебував на землі серед своїх учнів та пастви. І кожен день вони відчували невимовну радість зустрічей і розмов зі своїм улюбленим Учителем. Для чого ж Господь являвся учням та іншим людям? Для того, щоб всі увірували в те, що Він дійсно Воскрес, є Сином Божим і Богом Істинним. Насправді, спочатку навіть апостоли мали сумніви, хоч вони майже три з половиною роки були поруч з Ним, слухали повчання, вели бесіди та на власні очі бачили творені чудеса.    

Євангеліє розповідає нам, що Спаситель готовив учнів до великого покликання - апостольського служіння, доручаючи їм звершувати Свої діла. А в останній день перебування на землі, Господь зібрав їх у передмісті Єрусалима. Розмовляючи з ними, Христос пішов до Віфанії, де на вершині гори Елеонської зупинився і почав віддалятися від них, піднімаючись вище і вище на небо. Так Спаситель вознісся над людством і сів праворуч Бога Отця Свого.

Апостоли були вражені побаченим, довго стояли і дивилися Йому вслід. Несподівано з’явилося два Ангели у білих шатах, які сповістили їм, що настане час і Господь несподівано знову прийде на землю в людській плоті, в усій Своїй Славі, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть.

Після цього учні Ісуса Христа повернулися в Єрусалим з великою радістю, бо мали тверду і непохитну віру, що Він живий і завжди незримо буде перебувати поруч з ними. Апостоли були втішені словами Спасителя: «Прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14,3). Вони  вірили, що Господь вознісся на небо для того, щоб приготувати його до прийняття всіх справжніх Своїх послідовників.

Звичайно, небо, на яке вознісся Господь, це не те зоряне або блакитне небо, яке ми бачимо над собою. Свята Церква каже нам, що там, куди увійшов Господь, вічні обителі праведних, там радість постійного споглядання Бога, там життя вічне. Своїм Вознесінням на небо Син Божий відкрив віруючим в Нього благодатний шлях до Отця Небесного. Тому Вознесіння Господнє стосується особистого спасіння кожного з нас, зміцнює віру і надію на життя вічне. Велика була заслуга апостолів, бо вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, які вірять в Нього, не бачивши: «Блаженні, що не бачили й увірували!” (Ін.20,29).

Якщо в серці людини є промінчик Божественної любові, смирення, співчуття до ближніх, то це означає, що вона прагне жити згідно тих засад, про які говорив Спаситель, коли перебував на землі. Невичерпним джерелом, світильником віри, який щедро дарує промінчик того світла, є істинна Православна Церква.

Господь заповідав нам: «Де двоє чи троє зберуться в ім’я Моє, там і Я посеред них» (Мт. 18:20.) І коли ми приходимо до храму Божого, то завжди пам’ятаймо, що Господь є присутній тут в здійсненні Таїнств, встановлених Самим Ісусом Христом, Головою Церкви. Тому, наскільки ми є близькі до Церкви, настільки ми є близькі до неба в своєму земному житті. 

Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Олексій у своїй недільній проповіді підкреслив, що Господь все зробив для нашого спасіння, за всіх нас однаково постраждав. Він, як людина, прийшов у світ, звершив місію спасіння людства, показав нам, яким шляхом потрібно йти, і вознісся на небо, запевняючи нас у тому, що це путь істини.

Матеріал і фото Ганна Іванова

Віра у Спасителя відкриває очі

Споглядаючи красу оточуючого світу, ми із невимовним трепетом розуміємо велич Творця. Але чи може людина, сліпа від народження, побачити світло? Виявляється, може, якщо на те буде воля Спасителя. Про диво зцілення Ісусом сліпого чоловіка згадувалось у неділю, 21 травня на службі у Свято-Троїцькому храмі.

Євангеліє розповідає нам, що одного разу Господь з учнями проходив повз сліпого від народження, який довгі роки сидів край дороги і просив милостиню, щоб хоч якось допомогти батькам. Тобто його життя було цілком залежне від перехожих, тому серце було у скорботі.

Учні, побачивши сліпого, питали Господа, хто согрішив? Він  чи батьки його, що  сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його , а це для того,  щоб відкрилися  на ньому  діла Божі. І помазавши очі сумішшю із слини і землі сказав тому чоловіку умитись у купелі Сілоам, що означає: посланий.  Чоловік пішов, умився і вернувся зрячим. Вперше від свого народження він побачив світ з усіма його барвами. Люди, які знали, що він сліпим був від народження, питали його, як сталося, що очі відкрилися і він зрячим став? Це питання йому задавали і фарисеї, які не повірили в те, що це зробив Ісус Христос, не відчули, що прийшов Господь - єдиний Спаситель, джерело життя та милосердя. 

Цікаво, що серед шумного натовпу лише сліпець розпізнав Бога, який приходить до людини. Чоловік відчув присутність Того єдиного, до якого волала його істота. Досі в милостиню від людей він отримував гроші або їжу, а Христос дав йому зцілення через зустріч. Усі інші люди, хоча й були зрячими, не бачили Його. І навіть дивовижне прозріння сліпого від народження, що є неможливим, сприйняли з невірою та сумнівом. Це нам говорить про те, що прозріння цього чоловіка відбулось через зір духовний та  силу його надії на Бога. Віра у Спасителя відкрила йому очі! Адже вірити - це бути відкритим до Божої сили, яку Господь нам посилає в момент своєї зустрічі.

В часи сьогодення інколи людина впевнена, що цілком може контролювати своє життя, будувати плани на майбутне, підкоряти світ, у якому живе. Через такий самообман, зрячі - мов сліпці! Чому? Бо в будь-який момент кожен з нас може опинитися край дороги і відчути, що живе з милостині оточуючих. Нині, коли наша країна відстоює у кривавих боях свою свободу, коли кожен день лунають сирени і російські війська підступно обстрілюють мирні міста, приходить розуміння, що Єдиний, хто нас чує, на кого можна звіритися і кому можна довіряти - це Господь Бог. 

Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Олексій у своїй недільній проповіді акцентував увагу парафіян на тому, що фарисейство є і зараз, а гріхи, які завжди сіють сумніви у серці людини, віддаляють від Бога. Сліпота духовна веде до того, що людина не помічає своїх гріхів, їй здається, що не на часі боротися з ними, а тому грішить ще більше. Тільки Господь дає шанс кожному христианину стати на шлях істини, бо віруючий у Нього може очиститися від гріхів через святі Таїнства Сповіді та Причастя. І коли людина очиститься от гріхів, у серці запанує мир і любов.

До речі, 21 травня церков вшановує пам'ять Апостола Іоана Богослова, улюбленого учня Христа, якого називають апостолом любові. Він вчить нас і сьогодні : « I ми пiзнали любов, що має до нас Бог, i увiрували в неї. Бог є любов, i хто перебуває в любовi, перебуває в Бозi i Бог у ньому. (1 Іоана 4:16-18).

Тому, в зневірі та депресії, розчаруванні і непевності, у яких ми тепер перебуваємо, так важливо полюбити Господа всією душею, дозволити повести за Собою, відкрити наші духовні очі та вуха, щоб почути Його Слово і мати можливість стати здатними до оздоровлення, як той сліпий.

Матеріал і фото Ганна Іванова