Двері нашого храму відкриті для усіх бажаючих щоденно з 9:00 до 16:00
за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Концертна, 86
(Божедарівка, зупинка громадського транспорту «Вулиця Мусоргського»).
Розклад Богослужінь: Всенічна - субота та напередодні великих і двунадесятих свят о 14:00; Божественна літургія - неділя та великі і двунадесяті свята о 8:00.
У нашому храмі Богослужіння проводяться українською мовою.
При храмі працює Недільна школа - в недільні дні о 10:30 для дітей молодшої групи (4 - 6 років); об 11:00 для молодшої групи (діти від 7 років) та о 14:00 для старшої групи. Запрошуємо всіх бажаючих долучитися до занять в Недільній школі нашого Свято-Троїцького храму.
 При храмі можна отримати допомогу професійного психолога.
З духовних питань звертайтеся до настоятеля храму отця Олексія за тел:
Київстар (097) 277 07 12, (068) 887 71 37

З БОГОМ У СЕРЦІ ДОРОГОЮ ДОБРИХ І ПРАВЕДНИХ СПРАВ

"Як корабель, що має доброго керманича, з Божою поміччю, безбідно входить в пристань; так і душа, маючи доброго пастиря, легко сходить на небо, хоча й багато гріхів колись скоїла".
                                                                                              (св. прп. Іоан Ліствичник)

31 рік священичої хіротонії

Подорожні усі ми у цьому світі. Сьогодні ти є, а завтра - вже був чи була…
І не вистачає іноді часу замислитися в метушні житейській - для чого я живу, що і кому зробив я доброго і що залишу після себе на землі? Як і чим саме віддячив я Господу Богу за все, що отримав від Нього? Як я ніс свій хрест?
 Хрест, звісно, у кожного свій… Але є люди, вибрані Богом для особливого служіння. Як колись були вибрані Ісусом Христом святі апостоли з багатьох учнів. «Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами, і зціляти від недуг. І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі…До всіх же сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її». (Лк. 9, 1-3, 23, 24).
 Спаситель і сьогодні запрошує нас йти за Собою і, ставши Його послідовниками, нести Його Слово світові. Хто ж вони, ті люди, що почули Його голос? Це люди, які сподобилися стояти перед славою святого жертовника Божого. Ми називаємо їх священиками, отцями, душпастирями, а вони самі називають себе – смиренними і недостойними цієї слави слугами Христовими.
 Настоятель нашого Свято-Троїцького храму митрофорний протоієрей Олексій Лупін вже 31 рік несе свій нелегкий хрест пастирського служіння на ниві Христовій. Понад три десятиріччя тому, в Трапезному храмі святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва, 14 серпня 1992 року Божого, під час урочистої Божественної літургії в день свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Володимиром (Романюк) була звершена над ним дияконська, а 16 серпня 1992 року - пресвітерська хіротонії. І, взявши свій хрест, священноієрей Олексій пішов шляхом служіння Богу і Церкві. 19 серпня 1992 року, в день, коли Церква святкує одне з найважливіших свят – Преображення Господнє – він відслужив свою першу Божественну літургію.
 Більшу половину свого життя отець Олексій служить перед престолом Божим та благовістує Святе Євангеліє. Він є тим, хто одним словом вміє витерти із засмученого обличчя сльозу і одним словом може змусити байдужу посмішку задуматися під час сповіді. Він завжди опомогає порадами і молитвами та вчить ввірену йому паству бути однією духовною родиною, де кожен її член дбає про добро всіх інших; вчить йти тією стежкою, яка веде до Бога. А вона не є широкою... Трапляється на ній і чимало труднощів та випробувань, які отець Олексій допомогає долати. Допомогає знайти себе і реалізуватися у житті.
 Молитовно бажаємо нашому отцю-настоятелю, щоб Господь і надалі укріпляв його у пастирських трудах на ниві Христовій та рясно обдаровував його Своїми ласками та щедротами на многії і благії літа!

                                      Парафіяльна рада і громада Свято-Троїцького храму.

Дорогі брати і сестри!
Прийшовши у наш храм, ви помітите ікони у середній його частині.

Це – копія триптиху видатного художника Віктора Васнєцова з барабану головного куполу Свято-Володимирського Кафедрального Патріаршого Собору.
Більше десяти років життя (1885 - 1896)  В. Васнєцов віддав розпису Володимирського собору в Києві, присвяченого 900-річчю хрещення Русі.Живописець називав цю роботу «своїм шляхом до світла». Він створив близько 400 ескізів і за участю помічників покрив фресками близько 2000 кв. метрів стін собору.
Одною з них є трьохчастинна композиція «Радість праведних у Господі» або «Біля воріт Раю», копію якої ви побачите у нашому храмі. Сюжет вражає, вражає кожна фігура, кожна окрема група.
Мученики і праведники, сповнені Божественного натхнення, линуть до залитого світлом місця, де в усій величі, широко розпростерши крила, стоять архистратиги Михаїл, Гавриїї та Рафаїл, щоб зустріти біля райського порогу достойних Божественної Благодаті.
Серед цих праведників наші праотці Адам і Єва; перший з убієнних на землі чоловік – Авель та розбійник, котрий, приймаючи смерть на Голгофі разом із Христом, увірував у Спасителя.
У лівій частині ми бачимо мучениць Віру, Надію і Любов та матір їхню Софію. Саме тут добре видно, як нелегко дався мученицям їх подвиг: як налякано вони туляться до матері, немов не вірячи, що усі їхні муки вже позаду. І яке глибоке страждання написане на обличчі Софії - страждання матері що побачила смерть своїх дітей.
У правій частині, на передньому плані, ми бачимо п’ять мудрих дів, які, взявши світильники свої, вийшли на зустріч Нареченому. Бачимо святу великомученицю Варвару, яку Господь як улюблену доньку прийняв, душу її серед хорiв чинiв небесних оселив, а тiло на землi, у храмi покладене, заповiв ангелам зберiгати цiлим, почесним i чудодійним.  Також тут ми бачимо святу великомученицю Катерину, чесне тіло якої Сам Христос зберігає на Синайській горі нетлінним до другого пришестя Свого. За ними бачимо святих рівноапостольних великого князя Володимира, христителя Київської Руси-України, і княгиню Ольгу; синів князя Володимира - мучеників благовірних князів Бориса і Гліба, які були замучені рідним братом Святополком.

Погляньмо на праведних і святих мучеників. Йдучи на подвиг сповідницький і мученицький, вони раділи у смиренні з вірою у милість Всещедрого Владики, Який тим, що гнані за правду, обіцяє велику нагороду на небесах і заповідає не просто радіти, але і веселитися. Царь Давид співав: «Взивали праведні, і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх» (Пс.33, 18).
Тільки в Христі людина знаходить справжню, дійсну радість, тому що тільки Христос дає радість і духовну втіху. Де Христос — там правдива радість і райське торжество. Ті, що перебувають далеко від Христа, не мають істинної радості. Вони можуть віддаватися мріям, їм можуть надавати почесті, вони можуть віддаватися розвагам і в тому відчувати радість. Але ця радість матеріальна, мирська, а мирська радість не насичує душу, і людина залишається з порожнечею в серці. Що говорить Соломон? “Я збудував будинок, посадив виноградники, розбив сади, зібрав золото, придбав все, чого бажало моє серце, але наприкінці зрозумів, що все це суєта”.

Мирська радість дає щось тимчасове, що приємне тільки в цей момент, не дає того, що дає радість духовна. Духовна радість — це райське життя. Ті, які пройшли з Христом і воскресли духовно, живуть у Великодній радості.
Всеблагий Ісус разом з гріхами всього світу прийняв на Себе й всю його гіркоту, а нам залишив радість і торжество, яке відчуває той, хто позбувся своєї вітхої людини, і в кому тепер живе Христос. Така людина відчуває на землі частину райської радості, за словом Євангелія: “Царство Боже всередині вас є”.

Тож молимо Бога щоб дарував нам завжди в цьому житті мати духовну радість, а в іншому, вічному — радуватися постійно поруч із Христом.

« Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. Бо Він сказав – і сталося, Він повелів – і створилося» (Пс.32, 8-9).

«Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала».

ОСВЯЧЕННЯ НОВИХ ЦЕРКОВНИХ ДЗВОНІВ

24 травня 2012 р.Б., в день свята Вознесіння Господнього, настоятелем Свято-Троъцького храму звершено чин освячення семи нових дзвонів. Саме в цей святковий день привіз і пожертвував на храм сім литих оповісників церковних богослужінь раб Божий Димитрій. Після освячення дзонів, отець Олексій висловив слова подяки і разом з вірянами помолився за добродійників і жертводавців. «Дзвони - це не лише прикраса храму та музичний інструмент, який закликає православних до молитви. Але й генератор звуків, які згубно впливають на шкідливі мікроорганізми. Це ще здавна помічали люди і завжди використовували дзвін в час лиха та під час епідемій.», сказав настоятель храму, звертаючись до присутніх.